Загальна аудієнція з Папою Франциском 24 вересня 2014р.: підсумок візиту до Албанії (повний текст)

Дорогі брати і сестри,

Сьогодні хочу розповісти про апостольську подорож в Албанію, що відбулася минулої неділі. Це як акт вдячності Господу Богу, Який дозволив мені здійснити цю подорож, щоб фізично виразити близькість мою і цілої Церкви до цього народу. Також хочу знову висловити мою братерську вдячність албанському єпископату, священикам, монахам і монахиням, які працюють з великим ангажуванням. Також висловлюю вдячність представникам влади, які мене доброзичливо прийняли, і тим, які сприяли тому, щоб моя подорож принесла плоди.

Ця подорож виникла з прагнення відвідати край, який після довгих років утисків aud1атеїстичного і нелюдського режиму, досвідчує мирне співіснування між сповідниками різних релігій. Я вважав за необхідне підтримати цей край на тій дорозі, щоб сміливо нею прямував і поглибив усі її аспекти для загального добра. Тому в центрі апостольської подорожі була міжрелігійна зустріч, де я міг із великим задоволенням переконатись , що мирне і плідне співіснування між особами і спільнотами різних релігій не лише бажане, а й можливе на практиці. Йде мова про справжній і результативний діалог, із уникненням релятивізму і врахуванням тотожності кожного. Оскільки тим, що єднає різні віровизнання є дорога життя, прагнення робити добро ближньому, без відмови або применшення своєї тотожності.

Зустріч із священиками, богопосвяченими особами, семінаристами і учасниками світських церковних рухів була нагодою з вдячністю пам’ятати, з акцентами особливого зворушення, про багатьох мучеників за віру. Завдяки присутності деяких із них, осіб літнього віку, які особисто пережили страшні переслідування, була прикликана віра багатьох героїчних свідків минулого, котрі пішли за Христом аж до крайніх наслідків. У житті тих мучеників, як і у кожному мучеництві, сила опиратися тим болісним подіям, що вели їх до мучеництва, випливала саме з внутрішнього єднання з Христом, з відносин любові з Ним. Також сьогодні, так само як і вчора, сила Церкви походить не стільки з організаційних здібностей і структур, хоча вони теж необхідні. Нашою силою є любов Христа! Це сила, яка нас підтримує у важких хвилинах та надихає теперішнє апостольство, щоб обдарувати всіх добротою і пробаченням, тим самим свідчачи про Боже милосердя.

Їдучи головною алеєю Тирани, від летовища до центральної площі, я помітив портрети сорока священиків, замучених під час aud6комуністичної диктатури, процес їх беатифікації вже розпочався. Вони приєднуються до сотень християнського і мусульманського духовенства, що були замучені, ув’язнені і депортовані лише через те, що вірили в Бога. Були це «похмурі» роки, коли не було релігійної свободи, не можна було вірити в Бога, знищено тисячі храмів і мечетей, з них зробили магазини і кінотеатри, де пропагували марксистську ідеологію, спалювали релігійні книги, а батькам заборонялося давати своїм дітям релігійні імена предків. Пам’ять про ці трагічні події важлива для майбутнього народу. Пам’ять про мучеників, які витривали у вірі – гарантія майбутнього Албанії; бо їх кров не була пролита марно, а є зерном, що принесе плоди миру і братньої співпраці. На сьогодні Албанія – зразок не лише відродження Церкви, а й мирного співіснування релігій. Тому мученики не переможені, а переможці: у їх героїчному свідченні ясніє всемогутність Бога, Який завжди потішає свій Люд, відкриваючи нові дороги і перспективи надії.

Це послання надії, що спирається на вірі в Христа і пам’яті про минуле, я довірив всім мешканцям Албанії. Бачив їх ентузіазм і радість в місцях зустрічей і святкування, а також на вулицях Тирани. Я заохотив усіх, щоби невпинно черпали нову силу від Воскреслого Христа, могли бути євангелічною закваскою у суспільстві і ангажуватися, як це вже є, у благодійну та освітню діяльність.

Ще раз дякую Богу, бо через цю подорож дозволив мені зустріти відважний і сильний народ, який не зламався від страждання. Знову заохочую братів і сестер з Албанії бути мужніми і добрими, будувати теперішнє і майбутнє своєї батьківщини та Європи. Довіряю плоди мого візиту Матері Божій Доброї Поради, Яку вшановують у санктуарії в Скутарі, щоби надалі опікувалась дорогою цього мученицького народу. Важкий досвід минулого нехай його щораз більше утверджує у відкритості на братів, особливо найближчих, і вчинить щоб він мав участь у тому динамізмі любові, який так важливий у сучасно суспільно-культурному контексті.

Переклад Католицький Медіа-Центр